Перший спортивний хаб FIZMAT Марина з подругою відкрили 4 роки тому. З того часу бізнес активно розвивався. До карантину в Києві працювало два зали, третій планували запустити 1 квітня. «Поштовхом стала мій партнер Ірина. Вона якийсь час жила в Лос-Анджелесі і побачила там зали, яких немає у нас. Щоб ти прийшов, комфортно потренувався, прийняв душ із нормальною косметикою, зібрався і пішов. У нас були зали а-ля суперлюкс, де ти платиш 3 тисячі доларів на рік, і у тебе там кольорові халати. Або просто підпільні студії без вікон без дверей. Середини не було. І ось вона вирішила зайняти цю нішу, а потім до неї приєдналася я». Закрилися на карантин добровільно ще ввечері 15 березня. Зробили це, тому що не хотіли ризикувати здоров’ям ані відвідувачів, ані персоналу, ані своїм власним. «Якщо чесно, мені здається, ми тільки за тиждень почали усвідомлювати, що відбувається. А тоді була паніка. У нас взагалі нічого не було онлайн, ми взагалі не були про онлайн». Але паніка для людей бізнесу – відмінний консолідатор волі і сил. Наступний тиждень команда займалася налагодженням систем: зняли на коліні перший онлайн-челендж, налаштували платіжну систему. Працювали майже цілодобово, щоб не проґавити момент. Завдяки онлайну ми можемо вийти на світ. Там величезна конкуренція, купа безкоштовних додатків, купа відео в YouTube. Це зовсім не голубе море. Це червоний океан з акулами. Але будемо намагатися якось триматися. У нас люди, ми за них відповідаємо, нам потрібно їм платити зарплати. Тому ми не можемо, не маємо права здатися.